13:37 У музеї книги нове надходження | |
В п`ятницю, 31
січня, ректор
духовної семінарії отець Рустик,
за згодою та по благословінню
Високопреосвященного Ніфонта, митрополита Луцького і
Волинського УПЦ, передав у
подарунок історико-культурному
заповіднику унікальну книгу - рукописне Остромирове Євангеліє ХІ ст. факсимільного типу. (Видання
факсимільного типу – твір друку, що графічно точно повторює раніше випущене
оригінальне видання або рукопис без відтворення оригінальних матеріалів,
обкладинки та інших особливостей оригіналу.)
Остромирове Євангеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі. «Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане 1056—1057 рр. з староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий «близьким» родичем князя Ізяслава Ярославича.
Євангеліє — апракос, написане великим красивим уставним письмом, причому розмір літер поступово зростає до кінця книги (від 5 мм до 7 мм). Текст написаний двома стовпчиками по 18 рядків на сторінці площею біля 20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, зображення євангелістів (Іоанна, Луки і Марка) виконані з вражаючою майстерністю. Рукопис складається з 294 аркушів доброго пергаменту, проте не найвищої якості: є листи із зашитими розрізами та з дірками, які були в аркуші ще до написання тексту. Ініціали, які яскраво розфарбовані зеленою, червоною, блакитною і білою фарбами та обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість художнього оформлення Остромирового Євангелія. Кожен з них оригінальний, відрізняється особливим малюнком і комбінацією кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси в малюнках заголовних літер, що зображають голови хижих птахів і фантастичних химер — крокодилів та саламандр. У складний геометричний орнамент ініціалів вміло вписані і людські обличчя (у профіль або фас). Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач детально розповів про обставини виготовлення і про час роботи. Таким чином «Остромирове Євангеліє» — одна з найдавніших точно датованих об'ємних рукописних пам'яток, створених в Київській Русі. В ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє» є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов. Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено в 1701 році (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). У 1720 році відіслано, поряд з іншими старими книгами, за наказом Петра I в Санкт-Петербург. Потім сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі померлої Катерини II. Олександр I розпорядився передати книгу до Імператорської публічної бібліотеки (нині Російська національна бібліотека ім. М.Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається й донині. Рукопис було прикрашено перетином-окладом з коштовним камінням, через що він мало не загинув, бо у 1932 році, розбивши вітрину, його викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис в шафу, де її незабаром знайшли. Заново переплітати рукопис не стали. З початку XIX століття почалося наукове вивчення рукопису. Вперше «Остромирове Євангеліє» було видане А.X. Востоковим в 1843 р. з додатком короткої граматики словника та грецького тексту. Для цього видання (не факсимільного, а набірного) був виготовлений спеціальний слов’янський шрифт, який був покликаний якомога точніше відтворити почерк оригіналу. Пізніше вийшли й факсимільні видання - чорно-біле 1883 року та кольорове подарункове у форматі оригіналу: Л.: Аврора, 1988р. Саме останнє, відтепер поповнить колекцію музею Книги Державного історико-культурного заповідника у м. Луцьку. Це дасть можливість всім бажаючим ознайомитись з унікальним виданням, та слугуватиме загальній справі духовно-культурного відродження нашого народу . | |
|
Всього коментарів: 0 | |