Будинок Косачів

            Будівля належить до провінційного архітектурного типу споруд, що склався  на межі ХУІІІ-ХІХ століть і займає належне місце в планувальній  структурі  Старого міста.

Будинок розташований  на розі вулиць Драгоманова  та Кафедральній. Його вік – понад 200 років і знаходиться він на місці колишнього оборонного рову, що оточував Окольний замок.

    В 1890-1891 роках в західному крилі будівлі розміщується канцелярія повітового мирового посередника – на  той час  цю посаду займав  Петро Косач, батько Лесі Українки. В дні призову новобранців канцелярія змінювала тимчасово своє призначення і ставала "рекрутським присутствієм”. В протилежних приміщеннях другого поверху  будинку  знаходилась службова квартира родини Косачів. Саме в цих кімнатах другого поверху, вікна яких виходили на кафедральний костьол св. Петра і Павла та внутрішній дворик, Леся Українка мешкала з початку жовтня 1890 р. до 17 січня 1891 р.  відколи  дівчина була вимушена виїхати до Відня на лікування.

   В 1917 р. в будинку відкривають приватну, а 1921 р. – державну, польську гімназію імені Т. Костюшка. Після переїзду гімназії в нове приміщення тут розмістилися установи луцької римо-католицької дієцезії. 

    В післявоєнний час в будинку знаходяться різні міські та обласні організації. В 1964-65 роках в декількох приміщення 1 поверху розгорнуто невеличку музейну експозицію, присвячену Л. Українці. Якийсь час в будинку  розміщувалися  банк та екскурсійне бюро.

   26 березня  1985 р. – офіційна дата створення Луцького історико-культурного заповідника "Старий Луцьк”. Дирекція заповідника спочатку знаходилася на першому поверсі  північного крила будівлі, а згодом зайняла весь другий поверх західного  та північного крила будинку.

 В 2007 р. в східному і частково в північному крилі будівлі, де в 1890-91 роках була службова квартира родини Косачів, створено музей Л. Українки – "Лесина вітальня”.

ILIM.KZ