Покровська Церква
вул. Д. Галицького, 14

Це – один з найстаріших православних храмів Луцька, який зберігся до наших часів. Храм  фундований  великим литовським князем Вітовтом (1392-1430 рр.) На початку ХУІІ ст. православний єпископ  Афанасій Пузина перебудовує Покровську церкву,  яку  освячують 11 жовтня 1637 р. У ХУІІІ ст. храм переходить до греко-католиків. Вилучення церкви в уніатів призвело до її занепаду та зубожіння на довгі роки. Відродження Покровської церкви почалося в 1873 р. завдяки зусиллям місцевого протоієрея Миколи Теодоровича.

Протягом 1803-1880 років церква була соборною. У 1871 р. її парафіяни створили  Братство, яке відіграло значну роль у православному житті Луцька. В 1887 р. було виготовлено новий іконостас. Місцевий художник, учень Васнєцова, Володимир Щукін у 1932 та 1966 роках, оновив весь церковний живопис. Значної шкоди храмові завдав ураган 1960 р., який зніс баню і маківку на церкві. Маківку було відновлено одразу, а баню – лише в 1988 р.

В середині ХІХ ст. дослідники звернули увагу на старовинний образ Богоматері візантійського походження, що зберігся в Покровський церкві. Було встановлено час написання ікони – перша половина ХІУ ст. "Волинська Богоматір” – саме так її назвали, стала одним з найбільш дорогоцінних і значних експонатів музейної колекції Національного художнього музею України. На жаль, тепер місцезнаходження "Волинської Богоматері” – Київ.  В луцькому ж Музеї Волинської ікони можна побачити лише майстерно зроблену копію... За оцінками мистецтвознавців, ця ікона є кращим зразком  класичного іконопису І половини ХІУ ст.

Сьогодні Свято-Покровська церква – соборний храм Української Православної церкви.